Поиск

Биография

Политическая деятельность

ОИО №52

Депутатские обращения

ВААП

Благотворительность

Архив материалов

Публикации в СМИ

Якби Президентом став Янукович, то таких репресій, які є у нас сьогодні, у нашій державі не було б

12 июля 2005 года

Якби Президентом став Янукович, то таких репресій, які є у нас сьогодні, у нашій державі не було б

«Учорашня опозиція, сьогоднішня влада, критикувала раніше так званий "режим Кучми", а сьогодні уміло користується тими наробітками, тими інструментами, які багато років шліфувалися і напрацьовувалися минулою владою»

Уже півроку Україна живе у форматі діяльності нової влади. А як стан справ з формуванням нової опозиції? Чи опозиція уже сформувала позитивні програмні цілі?

Опозиція інтенсивно працює і вже напрацьовано багато конструктивних пропозицій. Водночас наразі, особливо під час останнього пленарного тижня, ми не змогли запропоновувати нічого конструктивного, у зв’язку із загостренням ситуації у ВРУ. Уже минув останній тиждень роботи сьомої сесії ВРУ і минуло 5 місяців відтоді, як був створений новий Кабмін. Минуло 5 місяців після появи депутатів-сумісників, а до останнього часу майже 30 осіб не склали повноваження. Такого знущання над своїми виборцями, над Конституцією ніколи не було в історії парламентаризму України. Тому терпець увірвався, і ми змушені були перейти до кардинальних дій – блокування роботи парламенту доти, доки не будуть виконані вимоги опозиції. До речі, депутатами із фракції «Наша Україна», БЮТ і соціалісти, в кулуарах, в індивідуальних розмовах всі підтримують те, що це знущання над Конституцією, а мандати необхідно було здати відразу, щоб не ганьбити ні Ющенка, ні Конституцію.

На останньому засіданні Політради Партії регіонів було заявлено про формування передвиборчої опозиційної коаліції. За яким принципом буде коаліція формуватися?

Спершу потрібно зазначити, що у нас ще немає об’єднаної опозиції. Я можу говорити лише від імені партії та фракції «Регіонів України».

Партія регіонів України проводитиме політику, яку вона і до цього реалізовувала два роки, коли прем’єр-міністром був Янукович. Вона буде спрямована передусім на вирішення соціальних питань держави. Наша програма значно більш соціальна, ніж у сьогоднішньої влади. Наша політика буде розрахована на розвиток економіки України, на підтримку нашого національного виробника, і насамперед – захист його інтересів. Це три головні постулати нашої внутрішньої політики.

Якщо говорити про зовнішню політику Партії регіонів, то в її основі - прагнення України до євроінтеграції. Водночас це не означає, що Україна не буде рухатися в бік створення Єдиного економічного простору з Росією та іншими державами СНД. Я вважаю, що ці два вектори абсолютно не суперечать один одному, у жодному випадку ми повинні вступити до Євросоюзу та інші європейські інституції, але не за будь-яку ціну. Ми, інтегруючись, завжди повинні враховувати інтереси України. Я думаю, і сьогодні, і завтра, і в будь-який момент нормальні добросусідські економічні та політичні взаємовідносини з нашими колишніми партнерами по великому Радянському Союзу будуть в інтересах України, і це абсолютно не заважає нам рухатися в напрямі Європи.

До речі, у теперішньому загостренні відносин України з Росією Ви вбачаєте винною нову українську владу? Чи це хвороблива реакція Росії на зміну влади в Україні?

Подати ситуацію як реакцію Росії на політичні події в Україні – це бажання саме нинішньої української влади. Передовсім винуватцем зіпсованих та загострених відносин між Україною та Росією є українська влада. Вона призвела до цього своїми гучними заявами (і тільки) про рух у напрямі до Євросоюзу, багаторазовим проголошенням позицій, які не влаштовують нашого стратегічного партнера – Росію, інвестиційним кліматом, заявами про реприватизацію і так далі. Тому українська влада сама спровокувала погіршення взаємовідносин з Росією. Це ще нам відгукнеться, і дуже сильно.

Колись соціал-демократи заявляли, що вони будуть провідниками російських інтересів в Україні. На останній Політраді ви підписали договір з найбільшою російською провладною партією Росії про співпрацю. Чи буде це означати, що «Регіони України» будуть брати на себе функцію основного комунікатора України з Росією?

«Регіони України» ніколи і ніде не заявляли, що хочуть бути монопольними представниками інтересів Росії в Україні. Якщо у соціал-демократів є таке бажання, вони можуть його реалізовувати. Але «Регіони України» підписали договір про співробітництво з партією «Єдина Росія». Нехай ніхто не думає, що такий договір направлений тільки на найближчі парламентські вибори. Ця перспективна програма взаємодії України та Росії. До того ж налаштована на те, що у разі приходу Партії регіонів до влади чи значному попаданні у владу ми будемо дотримуватися саме такої лінії взаємодії з Російською Федерацією. Це наш стратегічний партнер, позиції якого в геополітичних інтересах збігаються з нашими. З Росією ми завжди будемо укріплювати та розвивати дружні економічні та політичні взаємовідносини, і в тому числі на рівні людей. У нас в Україні, щонайменше 20 млн. людей чи то вихідці, чи то ті, хто має родинні стосунки з Росією, і приблизно така ж кількість – 20-30 млн. – людей в Росії, які або є вихідцями з України, або мають родинні стосунки з українцями.

До речі, про геополітичні інтереси. Росія дуже активно веде переговори про власний вступ у СОТ, так само як і Україна. Українська влада говорить, що нам першими необхідно вступити в СОТ, бо якщо першою вступить Росія, то для України цей вступ буде перекритий. І закидає, що опозиція свідомо бойкотує ці процеси. Як Ви прокоментуєте цю заяву влади?

Я вважаю такі заяви влади провокаційними, в тому числі такими, що впливають на взаємовідносини України та Росії. Я абсолютно не заперечую, більше того, дуже б хотів, щоб ми вступили в СОТ швидше, ніж Росія, але зовсім не для того, щоб випередити Росію, і не тому що вона після вступу першою не дасть нам можливості стати членом СОТ. Тому я вважаю заяви влади провокаційними. Вони не мають абсолютно ніякого сенсу. Це пропаганда, піар, але вона негативно впливає на розвиток наших взаємовідносин.

Минулої виборчої кампанії досить активно провладними ЗМІ розігрувалася карта розколу України. Чи бачать «Регіони України» таку загрозу для України і сьогодні? І чи буде Партія регіонів робити якісь кроки, щоб подолати певну прірву чи розбіжності, які виникають між різними частинами України?

Хто на минулих виборах розігрував таку карту? Я вважаю, що таку карту в більшій мірі розігрували тодішні опозиційні сили, які кровно були зацікавлені в тому, щоб Янукович не зміг набрати більш-менш серйозного пакета голосів електорату, який живе на заході від Києва. На це були спрямовані їхні зусилля. Партія регіонів ніколи і ніде не заявляла про те, що вона налаштована на розкол українського суспільства. Більше того, ми нагадуємо, що ми є Партією регіонів України, не партією східних чи південно-східних регіонів, а Партією регіонів України. І Київ теж регіон України, тому ми зацікавлені в збалансованому розвитку всіх регіонів України. І ні якого розколу України ми ніколи навіть в своїх думках не бажали. Ми зацікавлені в цілісній державі географічно і політично.

У цьому відношенні декларації Партії регіонів про захист канонічного православ’я, про другий державний статус російської мови не будуть заважати стати Регіонам загальнонаціональною партією, здобути сильні позиції на Заході України, в Центрі України?

Ніде Партія регіонів не заявляла, що, підтримуючи православ’я в Україні (а я підтверджую, що це є домінуючою нашою ціллю), ми будемо працювати проти будь-яких інших конфесій, проти будь-яких інших церков. Православ’я – домінуюче віросповідання в Україні, і цього ніхто не буде заперечувати. І тим більше, не може домінуюча конфесія піддаватися тиску з боку інших конфесій, з боку інших організацій, які знаходяться за межами України. Тому ми завжди будемо підтримувати православ’я, але не на шкоду іншим віровизнанням.

Але йдеться про те, чи підтримуватиме ви ідею, з якою йшли ваші суперники на вибори, про створення єдиної Помісної Православної Церкви в Україні?

Я думаю, що не чиновники високого рівня, що є віце-прем’єрами, міністрами, повинні з’ясовувати, чи потрібна Україні Єдина Помісна Православна Церква. А про це повинні домовлятися всі гілки Православної церкви. І немає чого туди сунути носа чиновникам. Я вважаю, що ми не маємо права цим займатися. Це справа церкви та віруючих.

Яка позиція партії щодо мовного питання в Україні? На сьогодні внесено понад 10 законопроектів про статус мови, в тому числі більша частина з них про надання статусу російській мові другої державної. Багато хто говорить, що такий статус російської мови пригнітить розвиток української мови на Сході і не дасть можливості їй, скажімо, існувати на рівних умовах з російською?

Я – представник Сходу. Я не люблю говорити на цю тему, але ви щойно її зачепили… Я пам’ятаю часи, коли навчався у школі, в 70-ті роки. Це був час «махрової» русифікації України. І якщо хтось каже, що Донбас завжди говорив тільки російською мовою, – це неправильно. Адже історично Донбас населяли етнічні українці, які мешкали не в вугледобувних містах, а в селах, що були створені за останні 100- 150 років. Так у сільський місцевості говорили і до цього часу говорять саме українською мовою, вірніше розмовляють на мовному діалекті - східному суржику. А ось в 70-ті роки минулого століття відбувалася насильна русифікація. Вона була настільки «махрова» і серйозна, що багато хто з моїх тодішніх однолітків, будучи потомственими українцями, після досягнення 16 чи 17 років, коли отримували паспорт, писали - «росіянин». Тоді була така політика, і тоді були закриті майже всі українські школи. На Сході їх залишилося майже одиниці. Моя родина, зокрема мій батько, спадковий українець, завжди був проти цього. Але сьогодні я боюся, щоб у нас не відбулося зворотної компанійщини - насильної українізації. Тому все повинно робитися з розумом і без шаленого руху за українську мову, і без шаленого руху за російську мову. Але в будь-якому випадку мова, яку вважають рідною більше половини чи половина українців, не може терпіти на собі таку наругу. Я прибічник вирішення цього питання, але без суперреволюційних дій.

Ігорю Миколайовичу, на початку зміни влади фракція «Регіони України» досить довго займала балансуючу позицію. Янукович, інші представники фракції, зокрема Ландик, сказали, що готові відгукнутися на пропозицію Президента на протягнуту руку, і почати співробітництво з владою. Ви ще не передумали?

А ця рука не була до нас протягнута. Декларації були зроблені, а рука не була протягнута.

Сьогодні після того, як влада зробила певні якісь кроки, чи можливий ще якийсь діалог між опозицією та владою?

Коли Президент заявив про свою пропозицію подати руку спочатку депутатам, потім бізнесу, ми чекали цієї руки. Ми чекали цієї руки від Прем’єра, але, на жаль, поки що її не побачили. Ми готові до співробітництва, але до сьогодні не було зроблено жодної пропозиції представникам нашої політичної сили про обіймання якихось посад, для реалізації нашого величезного потенціалу, потенціалу і досвіду набагато більшого, ніж у нинішньої влади. Поки що це все відбувається на рівні розмов. Саме життя, сама ситуація примусить владу вже найближчим часом, я думаю, починаючи з вересня, задіяти наших представників у владні структури. Тому що, дійсно, кадровий потенціал у тих, хто прийшов до влади, слабенький.

Повертаючись до останньої Політради Партії регіонів, до вашої декларації про створення опозиційної коаліції. Окресліть формат тих, кого ви бачите своїми політичними противниками, і які ви бачите відносини з лівою опозицією, зокрема з комуністами і тими силами, які мають дещо інші опозиційні програми?

Щонайперше, Янукович у своєму виступі заявив і Політрада прийняв рішення про початок переговорів щодо створення цього блоку. Ми заявили, що ми його створюємо. Ми проявили ініціативу і запрошуємо до себе близькі за програмою, духом політичні сили, з якими ми готові сьогодні обговорювати питання спільних дій, спільних формувань списків не лише до Верховної Ради, а і до місцевих органів самоврядування. Зараз, я знаю, вже є багато бажаючих партій вступити в цей блок. Думаю, що протягом серпня - вересня будуть проведені такі переговори і припускаю, що до заявленого з’їзду (це друга половина вересня), можливо, окресляться конфігурації блоку.

А ліві? Багато хто говорив, що Дмитро Корчинський піде у Блоці за Януковича. Чи ви окреслили ті сили, які ви категорично не хочете бачити у своєму складі?

Вони не з’ясовані поіменно. Усім, ніби умовно, відправлений месідж про те, що ворота для переговорів відкриті. Ми чекаємо пропозицій і готові їх розглядати. Якщо ви хочете почути якісь конкретні партії та імена, я вам зараз не відповім.

Відносини з лівими, з комуністами?..

Наскільки ми можемо з ними взаємодіяти з якихось програмних моментів, ми будемо це робити. Там, де програмні моменти розбігаються, - там ми не зможемо взаємодіяти.

Ігорю Миколайовичу, під час третього туру виборів і до сьогодні Янукович проводить таку лінію, що його політичну силу не підтримали представники старої влади. Тобто він говорив, що та команда, що прийшла до влади – команда Ющенка, - навпаки, є більшим продовженням влади Кучми, ніж Янукович…

Я абсолютно згоден з Януковичем. Сьогодні у нинішньої влади величезна кількість людей, які відігравали ключові ролі під час влади Кучми. Там є прем’єр-міністри, там є віце-прем’єри, міністри, інші чиновники, є крупний бізнес, який розвивався у часи правління Леоніда Кучми. Тому цинічно говорити про те, що те, що було до 2004 року було погано – сьогодні добре, тому що інтегрувалася у нову владу переважна більшість старих людей.

У третьому турі від Януковича відвернулися реальні представники влади, більшість губернаторів, багато хто з Кабінету Міністрів, переважна більшість силовиків. Тоді ми можемо сказати про те, що в третьому турі взагалі ніякого адмінресурсу не було. Більше того, був уже адмінресурс психологічного тиску тодішньої опозиції, сьогоднішньої перемігшої сторони.

Але питання трохи в іншому. Ніхто не буде заперечувати, що основним кістяком минулої влади була Соціал-демократична партія (об’єднана). Але коли Янукович декларував, що він не є представником старої влади, сьогодні «Регіони України» протягують руку соціал-демократам, які були кістяком і причиною багатьох негараздів, чому люди так активно голосували проти влади. Чим Ви обґрунтовуєте цей союз з соціал-демократами об’єднаними?

Я не хочу судити Соціал-демократичну партію, і не вважаю це зараз темою нашого інтерв’ю, на сьогодні та після виборів 2004 року наші позиції багато в чому збігаються. Багато в чому. Я не хочу сказати, що у всьому, і далеко не у всьому, але багато у чому. Тому в багатьох сьогодні є бажання вбити клин між «Регіонами України» і СДПУ(о). Але це не вдасться. У нас є своя лінія розвитку політичних подій. Якщо наші позиції збігаються багато в чому, ми не збираємося нехтувати їх протягнутою рукою. А наскільки вони будуть стратегічно єдиними чи близькими в майбутньому, покаже майбутнє, покажуть з’їзди обох партій.

Відразу на післявиборчому з’їзді Партія регіонів задекларувала створення тіньового або так званого суспільного уряду. Чи є вже цей уряд, чи він розробляє якісь альтернативні програми чинній владі?

У своїй основі цей уряд вже створений і працює вже зараз. Уже працює багато експертів. Працює Центр законодавчих ініціатив, який, до речі, працював у нас протягом трьох років, який розробляє нові законопроекти, нові схеми та моделі розвитку української економіки, соціальної політики Партії регіонів. Тому така робота щодо створення законопроектів та моделей розвитку проводиться. Але ми молода опозиційна сила, і в одну мить або за місяць, чи за три опозиціонерами та структурованою опозиційною силою не стають. Повірте, ми хороші учні, і ми навчатимемося щодня. Сьогодні ми навчаємося і у вересні, і в листопаді будемо вчитися.

У демократичних країнах опозиція має чітко зафіксований статус. Наприклад, в Англії вона називається «опозиція її Величності». Опозиція має певні визначені права, має фінансування від держави. Чи буде Партія регіонів наполягати на прийнятті якогось базового закону про опозицію, на чітко визначених правах опозиції, щоб забезпечити не тільки свої права, але й для того, щоб за будь-якої зміни влади опозиція могла нормально існувати?

Я хотів би, щоб ми говорили не про сьогоденний ситуативний момент, а про фундаментальний розвиток українського парламентаризму, української демократії. Такий закон нам обов’язково потрібен. Я не впевнений, що він буде прийнятий восени або, приміром, до нових парламентських виборів. Але наступний парламент, я впевнений, прийме такий закон обов’язково, тому що в ньому буде представлена і опозиція, яка була до 2004 року, і опозиція, яка сформувалася у 2005 році. Вже у всіх політичних сил буде вироблене розуміння необхідності цього закону. Я думаю, що політична воля на його створення буде знайдена. Опозиція завжди повинна буде відігравати роль контролюючої сили, яка контролює чинну владу. Такий контроль є в більшості цивілізованих державах світу. Потрібен він і українцям. Думаю, що такий закон буде прийнятий, але після початку роботи нового парламенту.

Які кроки може здійснити Партія регіонів у випадку, якщо Конституційний Суд України визнає нелегітимним голосування змін до Конституції?

Це буде верхом цинізму нашої судової системи. Якщо таке рішення буде, це буде сором на весь світ. Як можуть одні й ті самі люди, вважаючи себе вищою судовою владою в Україні, приймати протягом року абсолютно різні рішення, - такого просто не може бути.

До речі, дії української судової системи вже стали «притчею во язицех». За минулої влади суди були слухняними виконавцями будь-яких забаганок влади… грошей, магнатів, то сьогодні суди залишаються такими самими. Чи буде опозиція пропонувати якусь системну судову реформу, яка все-таки забезпечила б незалежну судову гілку влади?

По-перше, мені було смішно читати указ Президента, яким було доручено Петрові Порошенку займатися судовою реформою. Я до цього дня не вважав Петра Порошенка відомим юристом, відомим правознавцем, який може займатися реформуванням судової системи. Таке реформування визріло, але не в такий спосіб і не таким чином. Можливо, потрібно буде знайти механізми обмеження у часі, не довічного перебування суддів на своїх посадах, а якоїсь певної ротації у часі. Можливо, я не готовий на цю тему зараз глибоко полемізувати, повернутися до прокурорського нагляду. Може бути, що я і помиляюся. Треба буде глибоко цим займатися. Але така судова система, як у нас сьогодні, нас точно не буде вести в напрямі демократії. Суди були «ручними» і залишаються сьогодні «ручними». Учорашня опозиція, сьогоднішня влада, критикувала раніше так званий „режим Кучми”, а сьогодні уміло користується тими наробітками, тими інструментами, які багато років шліфувалися і напрацьовувалися владою.

Уявімо, що ви, опозиція, виграли вибори 2006 року. Гіпотетично – чи зробили б ви кроки, які робить ця влада: масове звільнення чиновників, тисячі відкритих кримінальних справ, притягнення лідерів опозиції до кримінальної відповідальності і т.д.?

Я скажу так: якби Президентом став Янукович, то таких репресій, які є у нас сьогодні, у нашій державі не було б. Зрозуміло, що після звільнення 20 тисяч, а це цифра явно занижена, нехай і багато в чому корупційних чиновників, але замінених на некваліфікованих нових, а найчастіше просто скандальних людей, але тільки за принципом приналежності до оранжевого кольору, ми в будь-якому випадку цю кадрову роботу будемо переглядати. І не тільки кадрову роботу. Але, повірте, ми не будемо мститися, як зараз робить сьогоднішня влада. Ми будемо підходити з державних, патріотичних та громадянських позицій. Але в будь-якому випадку та величезна кількість помилок, а в дужках - злочинів, яка була вчинена вже новою владою, має бути переглянута і надана правова оцінка. Але мстити не будемо, ще раз повторюю.

Для того щоб це все відбулося, вам потрібно набрати на виборах як мінімум 51% голосів виборців. Що ви будете робити для цього? І чи є у вас сьогодні надія на те, що опозиція зможе виграти вибори 2006 року?

По-перше, ми з вами ще не знаємо передвиборчої конфігурації. Хто в опозиції, хто у владі. Я не виключаю, що із сьогоднішньої так званої прогнозованої владної коаліції будуть відвалюватися великі шматки. І коли восени ми побачимо конфігурацію майбутніх парламентських гравців, тоді ми з вами зможемо прогнозувати можливі конфігурації блокування в парламенті. Зовсім не обов’язково Партії регіонів набрати 50% плюс один голос для того, щоб отримати вплив і контроль в наступному парламенті, і зрозуміло під час формування владних структур. Треба буде грамотно зблокуватися. Якими будуть ці конструкції, ми зможемо з вами поговорити не раніше жовтня-листопада.

Багато людей, які голосували за Ющенка, очікували реальних змін в державі. Ці зміни не відбувалися, і середовище прихильників Ющенка сьогодні розчароване. Чи буде Партія Януковича намагатися працювати з людьми, які сьогодні розчаровані бездіяльністю влади?

Партія регіонів України буде зацікавлена в спілкуванні та взаємодії з тими, хто голосував за Януковича, з тими, хто не голосував за Януковича, з тими, хто розчарувався і з тими, хто ще не розчарувався новою владою. Ми будемо працювати зі всіма українцями. Ми всіх українців будемо переконувати в правоті своїх дій, у необхідності підтримки нашої політичної сили.


    Юрій Сиротюк, інформаційно-аналітичний веб-портал «Депутат» 12 июля 2005 г.


Пресс-служба

Другие материалы по теме

РАЗВЕРНУТЬ / СВЕРНУТЬ