Поиск

Биография

Политическая деятельность

ОИО №52

Депутатские обращения

ВААП

Благотворительность

Архив материалов

Публикации в СМИ

Нова мітла нової влади

25 февраля 2005 года

Нова мітла нової влади

 Нову мітлу нової влади, здається, відчуваємо все реальніше. Хоча й кардинальних змін у житті не відбулось. Принаймні, поліпшення.

     Знайомий львів’янин-підприємець, який два тижні безвилазно мерз на “помаранчевому” Майдані, днями зателефонував і страшенно обурювався: “Уявляєш, щойно розмитнив контейнер з ялинками, що віз на Новий рік з Польщі. Якби не сидів у Києві, то зумів би домовитися з митниками. А то влетів у копієчку, не знаю, як і виплутаюсь. На митниці – жах! Автомобілів, контейнеровозів – сотні. Усе тече, псується, гниє… А вони 50 відсотків вартості товару вимагають сплатити. Я шокований”.

     Шокований не лише мій знайомий бізнесмен і його колеги гуртовики, торговельники й працівники ринків. Енергетики після “бойових” захоплень “Прикарпатобленерго” і “Полтаваобленерго” посилили охорону своїх об’єктів, бояться бути захопленими. “Чому Прем’єр, міністр енергетики мовчать?” – обурювалися страйкарі працівники обленерго, які зібралися на страйк у Києві минулого вівторка. “Це таке правосуддя?! Свавілля! Захистити немає кому”. Друзі мої! Усе це вже було. Усе це вже ми проходили. Не за підручниками. На власній шкурі. За режиму минулих влад…

     - Не хочу іронізувати з цього приводу, але все це і справді вже було, - погоджується Ігор Миколайович ШКІРЯ, народний депутат України, член фракції “Регіони України”, коментуючи нинішню ситуацію в Україні. – Подобається чи ні мені нова влада, але я дуже хотів би, щоб наша країна не тупцювалася на місці, а розцвітала, незважаючи ні на які зміни, влади в тому числі. Те, що відбувається сьогодні, особисто у мене викликає змішані почуття, бо нагадує і трагікомедію, і фарс. Складається враження, що люди, які прийшли до влади на “помаранчевій” хвилі, щодня самоутверджуються. І так поспішають та стараються, що стають смішними. Як сказала Юлія Тимошенко, в державі існує купа “екзотичних” указів Президента - так і дії нової влади дуже схожі, в більшості своїй, на екзотичні порухи.

- Отже, ви проти тотальної зміни усіх владних структур?

- Та ні, що ви. Я давно говорив, що владу треба було міняти, і кардинально. Під час ротації кадрів ставку робити на нових людей – молодих, енергійних. Але те, що відбувається сьогодні з призначеннями членів Уряду, губернаторів, - це не ротація, це втілення принципу “Усе – своїм, а чужим – зась”. До влади прийшли люди зовсім необізнані, які навіть поняття не мають, що їм робити, як управляти країною. Одна справа – махати прапорами на Майдані, інша – робити реальні кроки не задля власного блага, а для блага країни, людей. Вони не прислухаються до нас, не радяться з нами, ігнорують.

- “Ми” – це хто?

- Ми – це та частина населення України, яка голосувала за іншого кандидата, за іншу модель розвитку України. Ми – різні. Відмінні у чомусь від “помаранчевих”, але члени одного суспільства. І так само, як і влада, хочемо блага для держави й людей. Нам же відведена роль “другосортних”, вигнанців, які заслуговують осуду. Але, Бог з ним.

До влади прийшла нова команда, і вона має нести відповідальність за все, що діється в країні. За зовнішній курс України, внутрішні конфлікти, за добробут українських родин… Нехай діють, докладають зусиль. Якщо їхні кроки принесуть користь суспільству, я особисто всіляко підтримуватиму цю владу. Якщо ж вона прийшла задля задоволення власних амбіцій, нехтуватиме інтересами хоч якоїсь частини населення, я буду проти.

Мене насторожує, що нова команда хизується, заявляючи, що знає, як реформувати країну, що їй робити, що вона не потребує підтримки тих мільйонів людей, які голосували “не так”. Що ж, нехай працює. Хоча недарма існує приказка: “Погано, коли швець починає хліб пекти”.

- А може нам набратися терпіння, урядовці - молоді, навчаться. Ви ж теж молодим очолили бізнесову компанію, училися…

- Так, у 25 років я очолив бізнесову компанію. Не мав ні досвіду, ні навичок. Наробив купу помилок. Учився, спотикався, піднімався і йшов далі. Але я вчився на власних помилках, за рахунок власних грошей, страждав бюджет лише моєї сім’ї. Якщо нова команда буде вчитися і самоутверджуватися за рахунок держави, від її помилок страждатиме весь народ, то це недопустимо. Тому я скептично ставлюся до принципу, який, здається, сповідує нова влада, що і кухарка може управляти країною. Кухарка має право управляти країною, але це її право повинні реалізовувати професіонали.

- Як складатимуться стосунки між Кабінетом Міністрів і Верховною Радою?

- Важко сказати. Після представлення у Верховній Раді Юлії Тимошенко і нових міністрів парламент пішов на два тижні “на роботу в комітети”, хоча насправді це - компенсація народним депутатам за ті перепрацьовані дні, проведені в очікуванні представлення нового Уряду. Тож, контактів по суті не було.

Я уважно стежу за кроками, які нова команда намагається зробити. Там більше декларацій, ніж конкретних дій. Нового нічого нема.

- А реприватизація? Хіба це не нове?

- Я щойно повернувся з Донецька. Мав безліч зустрічей з підприємцями. Вони відверто заявляли мені, що заморозили усі програми, пов’язані з інвестуванням вітчизняного виробництва, впровадженням нових технологій, навіть частину обігових коштів. Тільки через те, що хтось помахав текою, в якій буцімто містилися матеріали про реприватизацію трьох тисяч підприємств.

- Донецькі підприємці бояться, що реприватизація, насамперед, стосуватиметься їх?

- Ну, “бояться” - не зовсім так. Вони просто спантеличені. Навіть особисто мене шокують заяви нової влади про повне зведення рахунків з “непомаранчевими”. Упевнений, що якби Віктор Янукович став президентом, то оновлення владних структур відбулося б більш виважено і професійно. А головне – ніхто не боявся б зведення рахунків. Бо цього просто не було б.

- Верховна Рада даватиме оцінку всьому цьому?

- 1 березня у парламенті почнуться пленарні засідання. Думаю, що розмови про все це будуть, але не впевнений, що прозвучать критичні і об’єктивні оцінки. Перше, що ми чекаємо від нової урядової команди, чи складуть свої повноваження 40 народних депутатів, які пішли у владу. Бо їхні запевнення звучать більше заради красного слівця, а насправді, гадаю, не все так буде гладко. Оголені комітети Верховної Ради, поменшало членів багатьох фракцій. Те, що на місце вибулих “списочників” прийдуть нові люди – це безсумнівно. А хто займе місце мажоритарників, які пішли у нову владу? Це що - нові вибори проводити у їхніх округах?

Юлія Володимирівна і Анатолій Кінах обіцяли представити парламенту 1 березня нову програму приватизації. Отож, послухаємо, що ж вони пропонують нового, як бачать подальше роздержавлення власності, наскільки стурбовані спадом темпів розвитку економіки.

- Про спад в економіці ніхто не говорить. Навпаки, навіть захоплення “Прикарпатобленерго” і ”Полтаваобленерго”, запевняють урядовці, не позначилося на роботі цих об’єктів.

- Еге ж, прибутків додало, поліпшило економічні показники! Економіка несе збитки, спад продовжується, проблем у всіх сферах життя більшає. Їх і до цього було чимало, а за час виборів і роботи нової влади – це вже гордіїв вузол. Вважаю, тривожним симптомом, що про все це нова влада воліє не говорити. У що обходиться, скажімо, нерозмитнення товарів на кордоні?! 50-відсоткова сплата вартості імпортованого товару, по суті, розорить підприємців. У Києві в зв’язку з проблемами на митниці виник ажіотаж, якого вже не бачили давним-давно – у магазинах повально розкуповується побутова і комп’ютерна техніка. Всі очікують величезного стрибка цін. Бо ж підприємці тих 50 відсотків митної сплати змушені будуть перекласти на ціну товару. Якщо й далі так піде, то ні про яке зростання ВВП, ніяке зростання обсягів виробництва нинішнього року не доведеться говорити. Ми матимемо регрес у всіх сферах. Не врятує й реприватизація, грішми від якої нова влада планує затулити всі діркив бюджеті. Кошти, які надійдуть за повторну приватизацію, – одномоментні, а не джерело постійних надходжень.А що далі?

- Ігоре Миколайовичу, як ви вважаєте, новій владі вдасться розділити бізнес і політику, як вона це декларує?

- У недавньому минулому я був бізнесменом. І неабияк страждав від того, що влада втручалася у мої справи, намагалася мати зиск з мене, знаю не з чужих вуст про зрощення влади й бізнесу. Якщо хтось думає, що донецький бізнес – це щось особливе, він користувався якимись привілеями, не так страждав від свавілля державних органів, той помиляється. Ні я, ні більшість з донецьких бізнесменів ніколи не мав ніяких преференцій від влади. Тому я так пристрастно підтримую ідею розділити бізнес і політику, відділити бізнес від влади.

- А чи зможе влада зробити це? Серед нової команди теж чимало бізнесменів. І хоч вони декларують, що передали бізнес дружині, сину, брату, свату, але ж не секрет, що контрольний пакет акцій залишився у них.

- Знаєте, не така вже велика біда, що в якогось міністра буде бізнес, або у секретаря РНБО. Страшно, якщо вони використовуватимуть свої владні важелі і знищуватимуть конкурентів. Від того, що Порошенко віддав свій бізнес комусь, нічого не змінилося, він залишився реальним власником своїх підприємств. І нехай. Але не повинно тоді бути ніяких преференцій його автомобільному, цукровому, кондитерському бізнесам. Нехай конкурує на рівних з іншими бізнесменами, які не при владі.

- Словом, ви готуєтесь до переходу в опозицію?

- Я за своєю натурою не революціонер і не опозиціонер. Усе своє свідоме життя я працював, створював нові робочі місця, був законослухняним громадянином. І, відверто кажучи, роль опозиціонера для мене таки нова. Але, відчуваю, її доведеться освоювати. Бо таке враження, що нас, “непомаранчевих”, спробують виштовхнути в опозицію, навіть, якщо ми не хотітимемо цього. Влада, судячи з її заяв і перших кроків, сама дасть величезну кількість приводів і підстав, щоб критикувати, стримувати її дії. Одне можу сказати з впевненістю: переходити в опозицію чи ні - визначить з’їзд партії, який відбудеться 5 березня. Там і буде вироблена стратегія подальших дій всієї партії і фракції зокрема.

- У Києві гуляють чутки, що з’їзд може переобрати лідера партії Віктора Януковича…

- Чутки є чутками. Партійці не налаштовані на пошуки нового лідера. Віктор Федорович справляється з покладеними на нього обов’язками і ми віримо в його політичне майбутнє.

- Чи були вже зустрічі членів фракції “Регіони України”, партійців з Віктором Федоровичем?

- Так, і багато разів. У фракції, і в партії. Обговорювалось багато питань – і партійних, й організаційних, й ідеологічних. Віктор Федорович, по суті, керує підготовкою до з’їзду.

- Чи розцінюєте ви нову владу, як одну команду?

- Вона була однією командою, коли йшла до влади, коли треба було критикувати, лаяти Президента, Уряд, Верховну Раду. Тепер, отримавши владу, це вже не єдина команда. Чого вартий конфлікт зі Зваричем? І це – тільки початок. Таких конфліктів ще буде і буде.

- Урядовці стверджують, що це через прозорість, якої вони дотримуються. Мовляв, такі, а то ще й глибші, конфлікти мала і стара влада, але не розголошувала їх.

- Наш народ чекав публічності від влади. Колишня влада дала багато підстав, щоб її називали кулуарною. Після виборів суспільство зробило не один, а кілька кроків уперед. Це стосується не лише тієї частини його, яка перемогла на виборах, а й тієї, яка опинилася в ролі переможених. Зрушення у свідомомсті відбулося в усіх людей. І тепер громадяни уважно стежать за діями влади. Якщо вона навіть захоче щось приховати, їй це не вдасться. Люди тепер не мовчатимуть.

Але, якщо влада виставляє напоказ бізнес-інтереси когось із членів Уряду, “засвічує” конфлікт навколо цього, то прихильників вона своїх розгубить дуже швидко.

Перші кроки нової команди дають привід думати багатьом громадянам, що це ображена й голодна команда хоче якнайшвидше використати свою владу. Сповна. Перерозподілити все і вся, забрати й придбати якомога більше, бо над нею висить дамоклів меч – через рік ситуація може кардинально змінитися.

- Вибори 2006-го року будуть такими ж бурхливим, як і президентські 2004-го?

- Пристрасті будуть іще ті. Верховну Раду теж треба реформувати. Але як, яким чином? Упевнений, що нова влада намагатиметься провести до парламенту якомога більше своїх прихильників. У зв’язку з цим я запропонував новій владі дискусію про роль адмінресурсу в українських виборах. Відповіді на пропозицію поки що не маю. Але мене дуже цікавить: чи будуть віце-прем’єр-міністри, міністри губернатори у партійних списках на парламентських виборах? Чи будуть вони зацікавлені, щоб збільшити відсоток голосів на користь політичних сил, які сьогодні посадили їх у крісло? Може вони відмовляться від участі у виборах? Нехай про це відверто скажуть електорату Президент, Прем’єр-міністр, самі губернатори…

Розмову вела Надія ЧЕРНЕНКО

„Київ сьогодні”, 25 лютого 2005 р.


Пресс-служба

Другие материалы по теме

РАЗВЕРНУТЬ / СВЕРНУТЬ